cover
In the outdoor courtyard turned into a whispering cardboard forest, Дідусь Семен winks as he hands a paper map to Бабуся Марина who smiles, adjusting her headscarf amid rustling cardboard leaves and hanging guide ropes.
— Маринко, не заглядай одразу, — підморгнув дідусь Семен, простягаючи мапу. Бабуся Марина усміхнулась і насунула хустку. На подвір’ї зашепотів казковий ліс. Листи з картону шаруділи, мотузочки вказували стежку. — Пригоди чекають, — мовила вона й рушила.
Along a dappled forest path lined with hanging mirrors and fluttering ribbons, Бабуся Марина reads a wooden sign that says “Слідуй за шелестом”, while tiny bells in the branches chime around her.
Стежка вела між дзеркалами й стрічками. — Слідуй за шелестом, — читала бабуся напис. Раптом дерева заспівали від дзвіночків. Вона відгадала риму й повернула праворуч. — Молодець! — долинув веселий свист Семена.
In a sunny forest clearing beside a mossy stump, Бабуся Марина kneels over an open wooden chest displaying old photos, seeds, knitted mittens and a small wooden flute, as Дідусь Семен bursts smiling from behind a fabric screen.
Під пеньком ховався ключ. — Що ж, спробуймо, — сказала Марина. Скринька відчинилась, і засяяли фото, насіння, в’язані рукавички та дерев’яна сопілка. З-за ширми вистрибнув Семен. — Сюрприз! — розсміявся він.
At the garden’s edge on a mild afternoon, Дідусь Семен plays a wooden flute that trills like a lark while Бабуся Марина kneels planting freshly dug seeds beside steaming teacups on a low stool, cardboard trees gently rustling nearby.
Вони посадили насіння край городу. Сопілка защебетала, мов жайвір. — Найбільший скарб — це наші спільні історії, — мовив дідусь. Бабуся кивнула, наливаючи чай. Їхній дивовижний ліс лагідно прошелестів подякою.