Сніг тихо падав, і Богдан мріяв біля вікна про різдвяний ранок. Раптом за садом яскраво блиснуло, і щось гучно впало в кущі. Хлопчик натягнув шапку та побіг подивитися. Там лежали перевернуті чарівні сани, а поруч сидів засмучений Санта. Санта сказав: "Ой лихо, мій полоз зламався!" Богдан підбіг ближче, і серце його закалатало від хвилювання та дива.

Санта потер забите плече і сумно глянув на розсипані папірці. Санта сказав: "Мій список подарунків розлетівся по снігу, а без нього діти лишаться без різдвяного чуда!" Богдан побачив блискучі аркуші, що танули просто на очах. Богдан сказав: "Я допоможу вам зібрати їх, пане Санта!" Санта кивнув із надією, і вони разом почали хапати папірці, доки сніжинки кружляли навколо.

Поруч із саньми тремтів олень із носом, що світився, наче маленька зірка. Санта сказав: "Це Іскра, мій найшвидший олень, але він злякався падіння!" Богдан обережно підійшов і простягнув руку. Богдан сказав: "Не бійся, Іскро, я тут, щоб допомогти." Олень фукнув теплим подихом і довірливо торкнувся носом долоні хлопчика, і його сяйво стало яскравішим.

Разом вони обшукали засніжений сад, шукаючи останні аркуші списку. Під кущем Богдан знайшов зім'ятий папірець із іменами дітей з усього міста. Богдан сказав: "Дивіться, тут майже всі імена!" Санта радісно всміхнувся і обійняв хлопчика. Санта сказав: "Ти справжній різдвяний помічник, Богдане!" Іскра радісно тупнув копитом, а сніг навколо замерехтів іскрами світла.

Але сани досі не могли летіти через зламаний полоз. Богдан побіг до батькового сарая і взяв міцну дерев'яну дошку та мотузку. Богдан сказав: "Це має втримати, поки ми не долетимо додому!" Він прив'язав дошку до полоза міцним вузлом, як навчив його тато. Санта перевірив роботу і сказав: "Чудова робота, юний майстре!" Сани затремтіли і стали міцно стояти на снігу.

Санта запросив Богдана сісти в сани, щоб допомогти довезти подарунки. Іскра стрибнув у небо, і сани легко злетіли над дахами будинків. Раптом налетіла густа снігова буря, і все навколо побіліло. Санта сказав: "Я нічого не бачу, Богдане!" Богдан міцно тримався і вдивлявся крізь сніг, шукаючи дорогу додому. Сани хиталися, але летіли далі крізь завірюху.

Богдан згадав, як дідусь показував йому зірки на небі. Він підняв голову і знайшов яскраву Полярну зірку крізь розриви хмар. Богдан сказав: "Санто, летімо туди, де світить та зірка!" Санта скерував сани за вказівкою хлопчика, і буря почала відступати. Іскра замахав вухами і прискорив біг, а його ніс засвітився ще яскравіше, показуючи шлях.

Вони приземлилися на дах першого будинку зі списку. Санта спробував спуститися в комин, але товстий рудий кіт сидів прямо на дверцятах і не пускав його. Санта сказав: "Киць, будь ласка, відійди!" Кіт лише голосно мʼявкнув і залишився на місці. Богдан дістав із кишені трохи сушеної рибки, яку тримав для синиць, і простягнув коту. Кіт зацікавлено обернувся й звільнив прохід.

Список танув, подарунки один за одним опускалися під ялинки. Нарешті лишився тільки один будинок - той, де жив сам Богдан. Санта сказав: "Хіба ти не хочеш побачити власний подарунок, Богдане?" Хлопчик усміхнувся і сказав: "Найкращий подарунок - це те, що Різдво врятоване для всіх дітей." Санта тепло обійняв його, а Іскра тихо форкнув на знак згоди.

Небо на сході почало рожевіти - світанок наближався швидко. Санта глянув на останній будинок і зрозумів, що вони встигли якраз вчасно. Санта сказав: "Дякую тобі, Богдане, ти справді врятував це Різдво!" Іскра приземлив сани тихо на дах будинку Богдана, майже без звуку. Богдан усміхнувся, дивлячись, як перші промені сонця торкнулися снігових дахів навколо.

Санта допоміг Богдану тихо спуститися через комин у теплу вітальню. Санта сказав: "Це буде наша маленька таємниця, добре?" Богдан кивнув і підморгнув, тримаючи палець біля губ. Він швидко заліз у своє ліжко, перш ніж батьки встигли прокинутися. Останнє, що він почув, - дзвіночки саней, що зникали у світанковому небі.

Богдан прокинувся від радісних голосів батьків, що гукали його до ялинки. Під деревом лежали яскраво завʼязані подарунки для всієї родини. Мама сказала: "Богдане, яке чудове Різдво цього року!" Хлопчик лише усміхнувся, згадуючи нічну пригоду з Сантою та Іскрою. Він тихо прошепотів: "Щасливого Різдва всім дітям на світі," і міцно стиснув у кишені маленьке срібне бубонце на згадку.