Кррраля, ворона з чорними крилами та яскравою хусткою на шиї, летіла над рідним селом. Раптом вона побачила синьо-жовтий прапор, що гордо тріпотів на шкільному майданчику. «Кррра! Який красивий!» – закричала вона й сіла на флагшток. Діти, що грали поруч, підбігли ближче. «Це прапор України, – сказала одна дівчинка. – Синій колір – небо, а жовтий – пшеничні поля». Кррраля закивала, вражена красою рідного символу.

У класі вчителька показала малюнок золотого тризуба на синьому щиті. «Це Герб України, – пояснила вона. – Тризуб означає силу, мудрість і єдність нашого народу». Кррраля сиділа на підвіконні й уважно слухала. «Кррра, а чому саме тризуб?» – запитала вона. «Це давній знак наших предків, символ захисту рідної землі», – відповіла вчителька. Діти замалювали герб у своїх зошитах, а ворона схвально каркнула.

Раптом у класі залунала урочиста мелодія Гімну України. Усі діти встали, поклали руку на серце і почали тихо співати. Кррраля теж завмерла на підвіконні, слухаючи слова про волю й славу. «Ще не вмерла України ні слава, ні воля», – лунало класом. Коли пісня закінчилась, вчителька сказала: «Гімн слухають стоячи, з повагою, бо це голос нашої держави». Ворона тихо каркнула на знак згоди.

Наприкінці уроку вчителька нагадала правила: прапор не можна кидати чи топтати, його бережуть і шанують. Герб і гімн – теж святі символи, які треба поважати всюди. Кррраля злетіла з підвіконня, тримаючи маленьку стрічку кольорів прапора у дзьобі. «Кррра! Я берегтиму ці символи!» – крикнула вона, летячи над селом. Діти помахали їй услід, а вона у відповідь голосно каркнула: «Слава Україні!»